Судова практика по злочинах проти власності
Злочини проти власності є одними із найрозповсюдженіших кримінальних правопорушень по всьому світу, й Україна в цьому плані не є виключенням. А тому надзвичайно важливо розумітися на проблемних аспектах притягнення до кримінальної відповідальності громадян саме по цим злочинам, що визначені в ККУ. Для цього слід вивчати актуальну практику різних судових органів влади. У цій статті ми проаналізуємо актуальну судову практику по злочинах проти власності.
Правові позиції судів по злочинах проти власності
Ст. 185 ККУ – крадіжка
Паркан – є фактичним захистом земельної ділянки та майна від інших сторонніх громадян, що ефективно перешкоджає останнім мати доступ до проникнення на територію її законного володільця. А тому така земельна ділянка за сукупністю своїх ознак може бути віднесена до дефініції «сховище». Про це зазначає ККС ВС у постанові від 18.01.2024 року у справі № 523/8446/22.
Обставини справи. Громадянина було обвинувачено у тому, що він, перебуваючи біля будівлі мав намір на незаконне заволодіння чужим майном, а тому з метою його отримання проник на територію домоволодіння через встановлену огорожу (паркан) та таємно викрав майно, що належало потерпілій особі. Загальна сума викраденого майна становить 6100 грн.
Місцевий суд визнав винним громадянина та призначив покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 3 роки.
Апеляційний суд скасував вирок місцевого суду та призначив покарання у вигляді позбавлення волі терміном на 5 років.
Подаючи касаційну скаргу захисник засудженого громадянина наголосив, що обовʼязковому доказуванню під час розгляду даного кримінального провадження є кваліфікуюча ознака ст. 185 ККУ як «проникнення у сховище», оскільки засуджений заперечував фактичні обставини та кваліфікацію своїх діянь. А тому суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального та процесуального права і даний вирок потрібно скасувати.
На противагу цьому ККС зазначає. Кожне кримінальне правопорушення, де існує обвинувачення за ч. 3 ст. 185 ККУ включає в себе кваліфікуючу ознаку як «проникнення у сховище», що підлягає обовʼязковому доказуванню з боку правоохоронних органів, а зібрані докази відповідній оцінці з боку судових органів влади. Проте, при здійсненні правової оцінки дефініції «проникнення» варто виділяти фізичний та юридичний критерії. Так, до фізичного відносять: факт потрапляння громадянина до приміщення; час, спосіб, місце та обставини такого потрапляння. До юридичного відносять: незаконність потрапляння громадянина до приміщення та досягнення кінцевої мети на заволодіння майном потерпілої особи. А тому, враховуючи той факт проникнення засудженого громадянина через паркан до домоволодіння потерпілої особи свідчить про те, що таку огорожу можна віднести до поняття «сховище», оскільки будь-яка огорожа фізично перешкоджає отримати доступ до території особи та є тим механізмом, який призначений вберегти матеріальні цінності від інших громадян.
Ст. 186 ККУ – грабіж
Кваліфікуюча ознака вчинення злочину за попередньою змовою групи осіб при грабежу, може мати місце навіть тоді, коли така змова відбулась за декілька хвилин до реалізації кримінального правопорушення. Про це зазначає ККС ВС у постанові від 02.05.2024 року у справі № 344/2803/23.
Обставини справи: два громадянина, попередньо упевнившись, що в потерпілої особи наявні грошові кошти та мобільний телефон, домовились між собою про їх викрадення. Вони діяли умисно та реалізували грабіж із вчиненням до потерпілої особи фізичного насильства та інших дій сексуального характеру. Як наслідок правопорушники заволоділи грошовими коштами та майном потерпілого. Загальна сума завданих збитків склала 11 715, 86 грн.
Місцевий суд визнав винними цих 2 громадян та засудив кожного за ч. 4 ст. 186 ККУ та ч. 3 ст. 152 ККУ.
Апеляційний суд дані вироки залишив без змін.
Подаючи касаційну скаргу захисник засуджених громадян наголосив на тому, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази про попередню змову осіб на вчинення грабежу, а також, що вони здійснювали саме цей злочин, тому дії його підзахисних повинні кваліфікуватися за іншими статтями ККУ.
На противагу цьому ККС зазначає. Доводи захисника, що його підзахисні здійснювали крадіжку, а не грабіж, не є переконливими, оскільки потерпіла особа чітко бачила хто та яким чином завдавав їй фізичного та сексуального насильства з метою заволодіння майном.
Крім цього, сама по собі кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб» має місце тоді, коли громадяни спільно вчиняють правопорушення попередньо при цьому домовившись. За який саме час вони до цього дійдуть згоди значення особливого немає, оскільки на кваліфікацію це не впливає (навіть якщо і згода відбулась за кілька хвилин до вчинення злочину). При цьому така згода може також існувати не тільки в усній формі, а і в письмовій формі та за допомогою конклюдентних (мовчазних) дій. Оскільки, якщо інша особа скоює злочин, а інша їй не перешкоджає значить вона є фактичним пособником у вчиненні правопорушення.
Якщо ви хочете більше дізнатись актуальних судових рішень по злочинах проти власності, то звертайтесь до адвокатського обʼєднання “Брати Федорови”. Наші юристи чудово розуміються на даному питанні, оскільки постійно відслідковують останні прийняті судові рішення по злочинах проти власності, що дозволяє ефективно надавати правову підтримку клієнтам компанії по цих справах. Не зволікайте та приходьте на консультацію саме до нас!
