Конфіскація майна в кримінальному праві України: види, підстави та практика застосування

Конфіскація майна є одним із найбільш суворих заходів втручання держави у право приватної власності. В українських реаліях питання конфіскації набуло особливої актуальності у зв’язку з антикорупційною політикою, воєнним станом та санкційними механізмами.

Що таке конфіскація майна, як вид покарання?

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

 Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження можливе лише:

• з підстав суспільної необхідності,
• на підставі та в порядку, встановленому законом,
• за умови попереднього та повного відшкодування вартості (крім випадків конфіскації як санкції).

Таким чином, конфіскація — це виняток, а не правило.

Види конфіскації майна:

1. Конфіскація як вид покарання:

Застосовується виключно за вироком суду у випадках, прямо передбачених санкцією статті.

Особливості:

• носить каральний характер;
• може бути повною або частковою;
• застосовується лише до засудженої особи.

2. Спеціальна конфіскація (ст. 96-1 КК України)-полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК України, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159^-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209^-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212^-1, частиною першою статей 222, 229, 239^-1, 239^-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363^-1, 364^-1, 365^-2 цього Кодексу.

Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно (ст. 96-2 КК України):

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, – переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв’язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Спеціальна конфіскація також застосовується одночасно із заходами кримінально-правового характеру у кримінальних провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого статтями 209, 369, 369-2 стосовно службових осіб, передбачених частиною четвертою статті 18 цього Кодексу, до грошей, цінностей чи іншого майна юридичної особи, якщо воно:

1) було одержано внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння та/або є доходами, отриманими безпосередньо від використання такого майна;

2) призначалося (використовувалося) для фінансування або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння, або винагороди за його вчинення;

3) було предметом зазначеного суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, – переходить у власність держави;

4) було використано як засіб вчинення суспільно небезпечного діяння, крім майна, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання.

Слід зауважити, що гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого, особи, яка переслідується за вчинення суспільно небезпечного діяння у віці, з якого не настає кримінальна відповідальність, або в стані неосудності, чи іншої особи безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої ст. 96-2 КК України.

Вищезазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача

Спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у ст. 96-2 КК України, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю) або призначені для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Типові проблеми у справах про конфіскацію

• Накладення арешту без достатнього обґрунтування.
• Формальне доведення «зв’язку» майна зі злочином.
• Порушення права третіх осіб (добросовісних набувачів).
• Затягування розгляду справ.

Практичні рекомендації власникам майна

• Негайно залучати адвоката при накладенні арешту.
• Оскаржувати ухвали про арешт у встановлені строки.
• Фіксувати законність походження активів (договори, банківські документи, податкові декларації).
• Використовувати експертні висновки щодо вартості майна.