Відмінність шахрайства (ст. 190 ККУ) від привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ)
В умовах воєнного стану правопорушення, що повʼязані із заволодінням чужим майном стають особливо актуальними. Особливо вразливими до таких злочинів стають внутрішньо переміщені особи, пенсіонери та інші категорії населення, що втратили житло або доступ до звичного середовища проживання. Це зумовлює необхідність не лише притягнення винних до відповідальності на практиці, а й розуміння існуючих особливостей категорії злочинів проти власності. А тому у даній інформаційній статті від адвоката з кримінальних справ з АО “Брати Федорови” ми розглянемо відмінність шахрайства (ст. 190 ККУ) від привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 ККУ).
Шахрайство: поняття та особливості
Стаття 190 ККУ наводить чітке визначення шахрайства – це діяння, яке спрямоване на заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Загалом з самого поняття стає зрозуміло, що шахрайство характеризується тим, що потерпіла особа самостійно передає правопорушнику власне майно через введення себе в оману. При чому діяння, яке містить в собі складовому обману може вчинятися як у формі активних дій (до прикладу, підробка документів або зазначення неправдивих відомостей для потерпілої особи), так і вчиненням бездіяльності (замовчування істотних обставин, які можуть вплинути на правовідносини тощо).
Таким чином, юридична природа шахрайства проявляється у ситуаціях, де потерпіла особа помилково вважає добросовісним громадянином типового шахрая та надає йому своє майно добровільно. Найпоширенішим місцем, де можливо натрапити на випадки шахрайства є саме мережа Інтернет.
Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем: поняття та особливості
Стаття 191 ККУ не наводить чіткого визначення поняття привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, оскільки даний злочин включає в себе різні способи його вчинення. Тому потрібно зазначити поняття для кожного способу окремо.
Так, під привласненням в силу ст. 191 ККУ слід розуміти протиправні дії, які спрямовані на безоплатне вилучення (утримання, неповернення) винною особою чужого майна, яке знаходилося безпосередньо у його правомірному володінні, з метою надалі таке майно привласнити на свою користь або на користь третіх осіб. Тобто під час привласнення майна винна особа значно покращує своє матеріальне становище.
Під розтратою слід розуміти незаконні дії, які спрямовані на безоплатне витрачання (споживання, передачу, обмін тощо) винною особою чужого майна, яке було йому ввірене чи перебувало в його володінні. До прикладу, злочинець використовує майно не за призначенням, чим завдає збитків його власнику.
Під заволодінням чужим майном шляхом зловживання особою своїм службовим становищем слід розуміти, що винна особа використовує свої повноваження для незаконного та безоплатного обертання чужого майна (до прикладу отримання майна за фіктивними документами, нарахування премій або надбавок в розмірах, які не передбачаються законодавством тощо).
Отже, при вчиненні злочину за ст. 191 ККУ обʼєктивна сторона проявляється у трьох можливих формах на відміну від шахрайства за ст. 190 ККУ.
Які існують основні відмінності між цими злочинами?
- Субʼєкт. Якщо при вчиненні шахрайства субʼєктом злочину виступає будь-яка фізична осудна особа, якій виповнилося 16 років, то при вчиненні привласнення, розтрати та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем – лише спеціальний субʼєкт (особа, якій було ввірене майно). До прикладу, посадова чи матеріально-відповідально особа;
- Спосіб заволодіння майном. При вчиненні шахрайства винна особа не має доступу до майна та отримує його шляхом обману чи зловживання довірою потерпілого. При цьому потерпілий самостійно передає власне майно правопорушнику. А при вчиненні привласнення, розтрати та заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем майно вже перебуває у віданні правопорушника. Це означає, що винна особа ним заволодіває без участі потерпілого, через зловживання своїм становищем.
Субʼєктивна сторона цих злочинів є однаковою та проявляється у наявності прямого умислу, корисливого мотиву та мети. Родовий обʼєкт також збігається.
Якщо вам потрібна ефективна правова допомога по ст. 190 чи ст. 191 ККУ, то звертайтесь до адвокатського обʼєднання “Брати Федорови” – ми забезпечимо надійний захист і професійний супровід вашої справи на практиці.
